Жов 19

Що для мене важливо у житті?

Я –  Аня Савченко, родом з мальовничих Черкас – центру України, десятикласниця.
Вже протягом 10 років ми живемо без відчуття безпеки. Щодня ми зустрічаємось з величезною кількістю перешкод на своєму шляху, з якими іноді нам неможливо впоратись самостійно. Так у моєму житі з’явилось поняття «допомога». Вона потрібна кожному: підтримати словами, обійняти, принести гуманітарку, скинути донат, разом організувати блокпост, зроби листівки нашим бійцям, зайнятись благодійністю. Хоча моє місто більш безпечне, ми не повинні стояти осторонь, навіть знаходячись в тилу. Разом з допомогою прийшло поняття «рішучість». Воно стало моїм постійним супутником. Я зрозуміла, що зараз немає можливості відкладати життя на потім, a потрібно діяти зараз: насолоджуватись філіжанкою кави, хвилинами тиші, можливістю займатися улюбленою справою, бути разом з найближчими людьми.
Головне-цінувати те, що вже маєш, адже потім може буде запізно.
Координаційний центр з психічного здоров’я Кабінету міністрів України/ Mental HealthUA

Жов 18

Хліб – всьому голова

З ініціативи Міжнародного об’єднання пекарів і кондитерів у 2006 році календарі багатьох країн світу збагатились ще на одну визначну подію – Всесвітній день хліба (World Bread Day). Відтоді її відзначають щорічно 16 жовтня. До свята хліба у початкових класах проведені години спілкування.   Учні і учениці дізнались про те, що  в українській культурі хліб має важливе значення в традиціях, таких як весілля, народження дитини, проводи в дорогу, адже з давніх-давен хліб вважався не тільки головною стравою на столі, а й святою їжею.

Жов 18

Допомагаємо нашим захисникам!

Дякуємо учням і ученицям, батькам, педагогам і педагогиням, працівникам школи за допомогу нашим воїнам! Вчора знов передали зібрані шкільною громадою продукти, смаколики і теплі речі для захисників. Нехай наші воїни відчувають турботу і любов! Разом – ми сила! Слава ЗСУ!

Жов 18

Що для мене цінно у житті?

Мене звати Ірина Полтавець.Я – вчителька Черкаської загальноосвітньої школи №8, а ще я мама, дружина і просто звичайна жінка, яка вміє і хоче радіти життю попри всі випробування, які посилає нам доля.
Моє життя, як і життя кожного українця, дуже змінилося після того, як війна нещадно прийшла в таке спокійне та щасливе “сьогодні”, і змусила серйозно подумати про “завтра”, і чи буде те “завтра” взагалі?
Я завжди пишалася тим, що маю: міцна родина, люблячий чоловік, найкращий у світі син, багато друзів, улюблена робота, щирі очі моїх учнів та іхні міцні обійми щоранку, як тільки переступаю поріг школи. І від думки, що можу все це втратити, «хололо» тіло… Та чи мала я право «розкиснути» та впасти у відчай? Авжеж, ні. Заради усього того цінного, що робило мене щасливою, я мусила перебороти свої страхи та сумніви і просто жити сьогоднішнім днем, не думаючи про «завтра». Я навчилася цінувати звичайні речі, які здавалися такими буденними: горнятко кави з подругою, прогулянка наодинці з собою під шурхіт осіннього листя, краса рідних Черкас…
Коли війна раптово увірвалася у наше життя, я лишилася удвох з чотирирічною дитиною, в той час, як наш тато був змушений боронити нас, бо несе службу у лавах поліції і його обов’язок – захищати країну. Тоді я вперше серйозно задумалась над тим, що майже нічого не бачила в Україні. Усі ті місця, які раніше здавалися такими доступними в будь-який час, раптом стали недосяжними. Того ж року, ми з чоловіком вирішили змінити своє життя і вирушили у невеличку подорож, щоб насолодитися нашою країною. Ми підкорили Говерлу, відчули неповторний дух Карпат, пройшлися романтичними вуличками Львова, Мукачева, Чернівців та відкрили для себе затишне Рівне. Кожне із цих місць стало для нас особливим, наповнило наші серця теплом та гордістю за свою прекрасну Україну. Тоді я збагнула, що попри всі труднощі наша країна повинна встояти в боротьбі за незалежність, а ми, українці, маємо зробити все, щоб пришвидшити таку довгоочікувану перемогу!
Я навчилася цінувати те, що маю і відчувати кожну мить життя із вдячністю.
Координаційний центр з психічного здоров’я Кабінету міністрів України/ Mental HealthUA

 

Жов 18

Що для мене цінне у житті?

Я-  Дмитро Саклаков, народився і жив у Мелітополі – затишному південному місті недалеко від Азовського моря. Коли окупанти захопили Мелітополь, ми з родиною зрозуміли, що не зможемо жити в полоні та прислужувати ворогам. Як це не було важко, ми покинули домівку та вирушили у важкий шлях. Це була дорога в невідомість, між життям і смертю, але вона вела в рідну Україну. Саме тоді я вперше задумався про те, що для мене є найбільш цінним.
Безперечно, найбільшою моєю цінністю є рідні люди, адже саме з ними я проходжу свої перші уроки життєвої мудрості, у них знаходжу свою міцну опору та підтримку. Я вдячний долі, що батьки в мене саме такі – сильні, мужні, благородні та щирі.
Дружба – це ще одна важлива цінність. Я зрозумів це, коли я переїхав до іншого міста, вчився онлайн і довгий час був зовсім самотній. Через брак друзів моє життя стало сірим і нудним, і це навчило мене цінувати «розкіш людського спілкування». Тепер у мене є друзі, і я щасливий. З ними я можу бути собою, ділитися власними думками, ідеями, відчувати себе потрібним та значущим.
Патріотизм для мене – теж важлива цінність. Я народився і виріс в Україні, я люблю її співучу мову, шаную її культурну спадщину, захоплююся українським менталітетом. Які тільки випробування не посилала нам доля, але українці – незламні!
Я вважаю, що всі людські цінності повинні будуватися на засадах любові: до себе, до людей, до світу. Якщо ти вмієш цінувати те, що маєш, і бути вдячним за це – у твоєму серці не буде темряви, не буде претензій та образ. Кожен з нас – цінність. Усвідомлюючи це, не засуджуючи, беручи відповідальність за своє життя на себе, ми зможемо прийти до взаєморозуміння та розбудови мирного демократичного суспільства.

 

Жов 18

Що для мене цінне у житті?

Я – Гребенщикова Вероніка. Проживаю в місті Черкаси з сімʼєю. Батьки повідомили мені про початок війни зранку, коли я прокинулася, щоб збиратися до школи. З того моменту моє життя, як і життя всіх українців, змінилося.
Війна торкнулась кожного. Когось в більшій мірі, когось в меншій. У кожного з нас змінився світогляд. Та й не тільки світогляд. За, майже, три роки війни кожен українець став іншим.
Зараз я відчуваю зовсім інше ставлення до світу. В умовах війни, життя набуває нових реалій та цінностей. Лише саме розуміння того, що твоя країна знаходиться у воєнному стані, примушує хвилюватися, що до своєї безпеки. Також змінилося моє ставлення до власних уподобань. Музика та танці стали моїми острівками щастя. Навіть коли я не думаю про війну – це зовсім не означає, що вона кривавою раною не сидить у мене в серці. Саме завдяки музиці та танцям я можу забутися на деякий час та відчути себе щасливою.
Для кожного з українців війна змінила життя. На краще ці зміни, чи на гірше, сказати складно. Але саме ці зміни допомагають нам рухатись далі, та продовжувати боротися. Всім серцем мрію про Перемогу, але я впевнена, що після війни я буду зовсім іншою людиною.
Координаційний центр з психічного здоров’я Кабінету міністрів України/ Mental HealthUA

 

Жов 17

Учні 9-Б класу бачили щасливих тварин

Учні 9-Б класу нашої школи, разом зі своєю класною керівницею Патюковою О.В.,  чудово провели вихідні у зоопарку поблизу Києва, що Вишгородському р-н, с. Демидів.
Зоопарк XII Місяців – сучасний, європейський, дивовижний. Тут тварини знаходяться якомога ближче до відвідувачів і більшість з них можна годувати просто з рук.

Легендарний замок Нойшванштайн, який був побудований королем Людвігом II, тепер не тільки в Баварії та на фірмовій заставці кінокомпанії Волт Дісней, але і в Україні – на території Парку щасливих тварин.

Наразі, частину замку займає ресторан баварської кухні Ludvig King (L’KAFA Group). Також на території зоопарку розташований фуд-корт з бургерами і різними солодощами та Колиба, де можна самостійно приготувати улюблені страви на великому мангалі.
Інфраструктура Зоопарку ХІІ Місяців в основному зорієнтована на дітей шкільного віку. Для них тут побудовано декілька багаторівневих дитячих майданчиків, а вольєри облаштовані таким чином, щоб спілкування з екзотичними тваринами проходило максимально близько та безпечно. Усі учні мали можливість погодувати тварин. Контактний зоопарк це те,що треба нашим діткам❤️ Дякуємо усім причетним Оля Патюкова , Тетяна Півень я думаю, що разом ми зможемо Все!!!
Р.S.Бачу ціль не бачу перешкод.  А.Калінішина, учениця 9-Б класу

Жов 17

«Пліч-о-пліч Всеукраїнські шкільні ліги» – 2024: перший етап з футзалу завершено

Перший етап змагань проєкту «Пліч-о-пліч Всеукраїнські шкільні ліги» – 2024: перший етап з футзалу звершено.
Почесне 1 місце у змаганнях з футзалу на шкільному етапі здобула збірна команда хлопців 9 класів. Вітаємо! Так тримати!
Такі змагання об’єднують, мотивують дітей вести активний спосіб життя та більше займатися фізичною активністю. А ми, однокласники та вчителі, завжди поруч, щоб діти відчували, що ми в них віримо і радіємо їх успіхам.
Дякуємо нашим учням за активну участь й чудову гру та вчителям фізичної культури: Артему ШАРАЄВСЬКОМУ, Олександру ГНИДЕНКУ, Олександру КОСОГОВСЬКОМУ й Дмитру КОРОЛЬОВУ за чудову організацію змагань!

Жов 17

Підвищуємо стійкість до шкідливих інформаційних упливів

Учні нашої школи  долучились до тестування у межах Глобального тижня медійної та інформаційної грамотності, який проводився з метою об’єднання українців довкола теми медіаграмотності та сприяння підвищення стійкості суспільства до шкідливих інформаційних упливів.

Жов 17

Ти як?

Оголошуємо про флешмоб щодо написання есе на тему “Що для мене є цінно у житті?” в рамках Всеукраїнської програми “Ти як?” від першої леді Олени Зеленської та координаційного центру з психічного здоров’я Кабінету міністрів України #тияк

Show Buttons
Hide Buttons