22 січня 1919 року українці сказали вголос те, що давно знали всередині: ми — одне ціле. Без «східних» і «західних». Без умовних кордонів. Без дрібного страху.
Акт Злуки — це не сторінка з підручника. Це політична сміливість і психологічна зрілість. Здатність домовлятися, а не змагатися. Бути разом, навіть коли складно. Особливо — коли складно.
Сьогодні соборність — не про взятися за руки для фото. Вона про інше:
• не знецінювати досвід одне одного;
• чути, а не перекрикувати;
• тримати спільну лінію, навіть коли болить;
• пам’ятати: різність — не загроза, а ресурс.
Соборність — це внутрішній шов. Його не видно, але якщо він розійдеться — трісне все. Бути соборними — означає щодня робити вибір на користь «ми». Не з пафосу. З відповідальності.
Україна тримається не лише на зброї. Вона тримається на рішенні бути разом. І це рішення ми оновлюємо щодня.
До Дня Соборності України в усіх класах нашої школи проведені виховні години.
