Мене звати Рохман Віталіна. Я звичайна школярка з Черкас. Початок повномасштабного вторгнення був одним з найжахливіших днів у моєму житті. Майже пів року я жила в селі, куди часто приїжджали мої двоюрідні брати і сестри. Менші діти не розуміли що відбувається, чому всі сумні і напружені. Щоб відволікатися, ми разом читали багато казок, на той момент саме вони заспокоювали найбільше. Книжки я любила ще змалечку. Одним з моїх улюблених жанрів є фентезі. Я хотіла «втекти» в інший, не зовсім реальний, мирний світ. Знала, що це неможливо, та для мене це був спосіб хоч трохи не бачити жахливих реалій війни.Життєстійкість – це вміння жити з проблемами, не зламатися, і мати змогу знайти позитив, навіть там, де його на перший погляд немає. Моїми цінностями в першу чергу є час проведений з рідними, спільні прогулянки, дружні посиденьки, чи просто розмови.
Ще цінністю для мене є друзі. З початком війни, подруг я не бачила понад пів року. Ми часто переписувалися, говорили по відеозв’язку, робили разом домашні завдання і мріяли. Подруга записувала для мене свою гру на фортепіано. Це мене заспокоювало, вона грає чудово.
Війна вносить корективи у життя. Я відчуваю постійний страх, тривогу, невпевненість у майбутньому… Тому цінним для мене є те, що я вчуся опановувати себе, переключатися на те, що заспокоює. Наприклад, у школі ми думаємо про майбутнє, хто де опиниться, чи ми зустрінемось, в укритті ми часто граємо в ігри типу уно чи мафії, що дає можливість трохи розвантажитися, перемкнутися на щось хороше.
Всі проблеми і перешкоди можна подолати, якщо поруч є ті, хто тебе любить, і кому ти не байдужий. Головне – не здаватися і вірити в перемогу!
Координаційний центр з психічного здоров’я Кабінету міністрів України/ Mental HealthUA
