Мене звати Поліна. Я жила в Харкові, прекрасному великому місті, яке одного дня охопили воєнні дії. Життя змінилося раптово: постійні вибухи, втрати і страх стали частиною буденності. Наша родина змушена була ховатися в підвалі, і світ здавався безнадійним. Після залпу ракет, що влучили в наш район, нам довелось покинути рідне місто. Для моєї родини це було найважче і найболючіше рішення за все життя… Але я не зламалася. Історія моєї життєстійкості не є чимось оригінальним, враховуючи наше сьогодення, і мало відрізняється від навичок подолання стресу і відновлення своїх ресурсів інших підлітків, тих, хто опинився в самому пеклі в період, мабуть, найуразливішого віку в житті. Шок створив усі умови для того, щоб швидко подорослішати, навчитися шукати рішення, боротись зі страхами, знаходити можливості не втратити емоційну стабільність.Моє життя змінилося, усе змінилося, проте я знайшла спосіб відновити свою внутрішню силу завдяки кільком важливим речам: постійний зв’язок зі своїми друзями і родиною. Ми ділимося мріями і підтримуємо один одного, це створює відчуття єдності, безпеки і сприяє моральній непохитності в складні моменти. І це дало мені впевненість – люди з сильними соціальними зв’язками легше переживають кризи.
Саме у складних життєвих ситуаціях я навчилася шукати силу, мотивацію, рухатись далі, зрозуміла, що кожна поразка – це урок, можливість для зростання, перетворення негараздів на сходинки до кращого майбутнього. Тепер кожен виклик – це крок для зміцнення, розвитку. У ці останні нестабільні роки я навчаюся гнучкості та непохитній вірі в себе, культивую в собі оптимістичний погляд на світ. Вірю, що після труднощів настає покращення, і це допомагає мені не опускати руки навіть у важкі моменти. І ще планую своє майбутнє, намагаюся дивитися вперед, шукаю силу у самовдосконаленні, нових знаннях, знайомствах, спорті. Цей етап життя насичений випробуваннями: поразки, втрати, несправедливість, але саме це навчило мене не зупинятися, швидше знаходити ресурси, будувати непохитність і віру, змінюватись і змінювати, формувати свою життєстійкість. Але нехай такий досвід оминає людей…
