Я – Аня Савченко, родом з мальовничих Черкас – центру України, десятикласниця.Вже протягом 10 років ми живемо без відчуття безпеки. Щодня ми зустрічаємось з величезною кількістю перешкод на своєму шляху, з якими іноді нам неможливо впоратись самостійно. Так у моєму житі з’явилось поняття «допомога». Вона потрібна кожному: підтримати словами, обійняти, принести гуманітарку, скинути донат, разом організувати блокпост, зроби листівки нашим бійцям, зайнятись благодійністю. Хоча моє місто більш безпечне, ми не повинні стояти осторонь, навіть знаходячись в тилу. Разом з допомогою прийшло поняття «рішучість». Воно стало моїм постійним супутником. Я зрозуміла, що зараз немає можливості відкладати життя на потім, a потрібно діяти зараз: насолоджуватись філіжанкою кави, хвилинами тиші, можливістю займатися улюбленою справою, бути разом з найближчими людьми.
Головне-цінувати те, що вже маєш, адже потім може буде запізно.
Координаційний центр з психічного здоров’я Кабінету міністрів України/ Mental HealthUA
