Я – Гребенщикова Вероніка. Проживаю в місті Черкаси з сімʼєю. Батьки повідомили мені про початок війни зранку, коли я прокинулася, щоб збиратися до школи. З того моменту моє життя, як і життя всіх українців, змінилося.Війна торкнулась кожного. Когось в більшій мірі, когось в меншій. У кожного з нас змінився світогляд. Та й не тільки світогляд. За, майже, три роки війни кожен українець став іншим.
Зараз я відчуваю зовсім інше ставлення до світу. В умовах війни, життя набуває нових реалій та цінностей. Лише саме розуміння того, що твоя країна знаходиться у воєнному стані, примушує хвилюватися, що до своєї безпеки. Також змінилося моє ставлення до власних уподобань. Музика та танці стали моїми острівками щастя. Навіть коли я не думаю про війну – це зовсім не означає, що вона кривавою раною не сидить у мене в серці. Саме завдяки музиці та танцям я можу забутися на деякий час та відчути себе щасливою.
Для кожного з українців війна змінила життя. На краще ці зміни, чи на гірше, сказати складно. Але саме ці зміни допомагають нам рухатись далі, та продовжувати боротися. Всім серцем мрію про Перемогу, але я впевнена, що після війни я буду зовсім іншою людиною.
Координаційний центр з психічного здоров’я Кабінету міністрів України/ Mental HealthUA
